інобуття

ІНОБУТТЯ - філософська категорія, що визначає процес суперечливого розвитку світу та людини у ньому, можливість подолання меж наявного буття та переходу у нові буттєві стани. Категорія І. у сучасному значенні генетично походить з філософії Гегеля і виражає вихід будь-якого явища на новий щабель розвитку при збереженні своєї онтологічної своєрідності. Так, у системі Гегеля буття природи розгортається як І. абсолютної ідеї, а дух постає І. природи. Стосовно людини І. є власним буттям, але іншим по відношенню до свого попереднього стану (дитина - підліток). У сучасній філософії І. трактується передусім як буття іншої особистості, з якою людина може перебувати або у стані відчуження, або комунікації. Звідси категорія І. стає поряд із словосполученням "відкритість буття", яке характеризує комунікативну спрямованість людини і є характерним для цілої низки філософських течій сучасності - філософської антропології, екзистенціалізму, персоналізму, комунікативної філософії. Така відкритість, зрештою, означає толерантність - здатність до діалогу та консенсусу. Подеколи І. трактується як синонім потойбічного, трансцендентного буття у релігійному плані - як буття за межами емпіричного існування. Цей ракурс вживання терміну "І." також натякає на здатність особистості до безмежного розвитку, до виходу за обрії наявно можливого.

Н. Хамітов